Моральні засади самого Новоженця та його партай-ляйтера Левка Лук’яненка, чи радше їх відсутність, добре відомі усім людям доброї волі України. Очевидною є й мотивація цього огидного вчинку. Обидва фігуранти свого часу були не просто членами КПРС, а й старанно «ліпили» свої кар’єри в якості компартійних функціонерів. Тепер з властивою усім ренегатам запопадливістю плюють у те минуле, з якого немало користали, доки воно було їм потрібне. Але кожне відступництво з часом переростає у святотатство. Останнім часом в силу прийнятого Ющенківським режимом курсу на переписування вітчизняної історії з точністю до навпаки, чуються вислови, які дають підстави сумніватися у психічній адекватності їх авторів. Як можна, наприклад, твердити, що Україна не перебувала в стані війни з гітлерівською Німеччиною, якщо саме Україна зазнала найбільших втрат серед усіх окупованих фашистами територій!

У зв’язку з цим ми розцінюємо заяву Новоженця-Лук’яненка, як обурливу антиукраїнську акцію, порушення прав людини і реабілітацію засудженої людством фашистської ідеології. Ми не дозволимо топтатися по світлій пам’яті майже десяти мільйонів українських патріотів, а саме таких втрат зазнала наша Вітчизна в роки Великої Вітчизняної війни. Відразу та огиду викликають у нас спроби окремих ділків від політики переглянути історичного значення рішення міжнародного Нюрнбергського трибуналу. А усі мерзенні спроби відібрати в нашого народу здобуте кров’ю і горем право називатися народом-Переможцем, приречені на провал!

Ми рішуче вимагаємо:

Від керівництва блоку Юлії Тимошенко — на ділі довести свою вірність принципові «закон повинен бути один для всіх» і рішуче відмежуватися від приналежних до їх політичної сили громадян Ростислава Новоженця та Левка Лук’яненка, як осіб, які цинічно порушують вимоги Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».

Від Ростислава Новоженця та Левка Лук’яненка публічного вибачення (через електронні засоби масової інформації) за зневагу до світлої пам’яті мільйонів українців, що загинули на фронтах, у партизанському русі, у фашистських катівнях чи були депортовані на каторжні роботи у Німеччину, а в разі відмови від такого вибачення — офіційного підтвердження своєї особистої прихильності до гітлерівської коаліції часів Другої світової війни.