 |
|
|||||
|
|
ЗАНИМАТЕЛЬНАЯ ТОКСИКОЛОГИЯ Скандал с вакцинацией как побочный эффект диоксина
Несладко, наверное, спалось на казенной перине бывшему главному санитарному врачу, задержанному в конце недели по подозрению в превышении служебных полномочий. Несмотря на «доброту» премьер-министра Тимошенко, уволившей этого чиновника «по собственному желанию» (формулировка, согласитесь, как минимум, странная), Генпрокуратура возбудила против него уголовное дело. Судя по минздравовскому сайту, обновлявшемуся даже в святой для госчиновников день – субботу, Проданчуку как минимум первую ночь на нарах не спалось совсем. А потому пропали выходные и у его бывших подчиненных. Они оказались удивительно организованными людьми – несмотря на выходной, под письмом за освобождение Проданчука свои подписи поставили 218 сотрудников Института Экогигиены и токсикологии имени Л. И. Медведя. С отдельным обращением выступил Украинский санитарно-эпидемиологический союз. Это общественная организация, объединяющая санврачей, специалистов по гигиене, эпидемиологии, бактериологии, вирусологии и пр. Подписантов обоих писем объединяет одно – все они находятся в подчинении Минздраву, пытающемуся сейчас любой ценой спасти подпорченную коревыми и краснушными прививками честь мундира. Вот из-за этого подчинения и возникают сомнения в добровольности такого массового субботнего возгласа в защиту своего непосредственного начальника. Особенно душевным оказалось письмо к президенту и премьеру из института, который до назначения на должность главного санврача страны возглавлял Проданчук. Прочитав его, понимаешь, что в стране вряд ли найдется награда, достойная этого «героя»: Звернення колективу Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя до Президента та Прем'єр-міністра України Колектив Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя стурбований долею доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента Академії медичних наук України Проданчука Миколи Георгійовича, який впродовж 1994-2007 років працював директором нашого Інституту. Вважаючи Проданчука М. Г. провідним вченим гігієністом-токсикологом Держави, видатним європейським науковцем та знаючи його як дуже порядну, чесну, чуйну людину, яка присвятила своє життя захисту здоров'я населення України, вважаємо надзвичайно суворими вжитих до нього заходів як для людини, провина якої не доведена. Ми вважаємо, що М. Г. Проданчук як вчений є національним надбанням України: народжений на Буковині (у Чернівцях) в простій інтелігентній сім'ї, маючи гострий розум та енциклопедичні знання, він став одним з наймолодших членів-кореспондентів Академії медичних наук України. Під його керівництвом нашим Інститутом українську токсикологію визнано в Європі та світі: українські токсикологи з 1999 року є повноправними членами Європейської асоціації токсикологів (EUROTOX), з 2008 року – міжнародного союзу токсикологів (IUTOX). А вот с этого места надо читать внимательнее. Здесь – прямой намек Виктору Ющенко на то, что долг платежом красен. У свій час наш Інститут саме завдяки його задуму, опікуванням та наполегливій праці як директора став провідною науковою установою Держави у галузі екогігієни і токсикології. Наявність унікального обладнання та акредитація нашого Інституту відповідно ISO-17000 дозволяє виконувати унікальні хімічні дослідження декількох тисяч хімічних речовин, в тому числі діоксинів і біфуранів. Так вот. Первое громкое явление широкой общественности Проданчука как выдающегося профессионала в области токсикогологии пришлось на время после отравления Виктора Ющенко. В конце 2005-го Проданчук в интервью «Украинской правде» первым (и пока, кажется, последним) из узких специалистов поставил под сомнение намерение отравителей лишить жизни кандидата в президенты: - Пане Миколо, як ви вважаєте, чи дійсно Ющенка хотіли вбити діоксиновою отрутою? - Діоксином заподіяти смерть надзвичайно складно. Поки що в історії таких випадків немає. Якщо ставити собі за мету в разі якогось замаху заподіяти смерть, то діоксин – це не та отрута, яка ефективно може бути використана для цього. - Чому? - Людський організм має дуже великий діапазон чутливості. Тобто багато фактів дії діоксинів на організм людини підтверджують, що дози, які різняться між собою в тисячі разів, на одну людину діють, а на іншій людині немає взагалі ніяких проявів. Тому для того, щоб використати діоксин як отруту, необхідно знати ще й дозу, на яку відреагує ця людина. Це перше. Друге. Діоксин має ще й таку особливість, небажану з точки зору кримінальних речей: він завжди буде знайдений. Тобто це та отрута, яка залишається в організмі практично на все життя. А як правило, ті, хто вчиняють замах, намагаються зробити так, щоб не було знайдено «знаряддя вбивства». - Виходить, ніякого замаху на життя не було? - Напевно, ті, хто це робили, не хотіли вбити Ющенка. Вчинити певний вплив на організм – так. Але заподіяти смерть – ні. Тогда это заявление очень не понравилось президентским врачам. В частности Николай Корпан, лечивший Ющенко в Австрии, не оставил на профессиональном мнении главного токсиколога Украины камня на камне. – Скажіть, що ви думаєте з приводу такої заяви пана Проданчука? – Подібні публікації з сумбурними протиріччями можна коментувати тільки «no comments». – Але, все-таки, давайте говорити по суті. Наприклад, Микола Проданчук сказав, що заподіяти смерть діоксином складно, бо смертельну дозу треба розраховувати для кожної людини окремо? – Повний абсурд! Доза отрути ніколи не розраховується для «кожної людини окремо». Це – фахова обструкція. В медичній науці та клінічній практиці є відомими летальні дози тієї чи іншої речовини або їх сполук. У тому числі, і багатьох лікарських препаратів! Смертельні дози субстанцій, що входять до отрути чи груп отрут, безперечно, можуть бути відомі і немедикам. Існує ціла низка його суперечливих висловлювань, наприклад, «ми вміємо визначати діоксин в крові людини», «однакових методик», «що результати, які зроблені нашою лабораторією або співпадають, або ж не співпадають», «порівняльного аналізу», використання результату «в клінічних цілях, а не для слідства», «заявки (на проведення акредитації) подати не могли тому, що ще не закупили всього, що потрібно для атестації методики і акредитації інституту саме на такі дослідження - там тільки розчинників і реактивів потрібно на 100 тисяч...!». Все це нагадує народну мудрість про одного чоловіка та скрипаля. Один собі чоловік мав дерев’яний корпус скрипки. Так собі тішився та всім вихвалявся, що він скрипач. Але колись цього чоловіка запросили зіграти на скрипці із знаними в народі скрипалями. «О, ні–ні!», - став заперечувати чоловік. «Мені не вистачає струн. Та до того ж треба дістати або ще краще купити нову скрипку. А так треба піти до скрипаля та вчитись в нього мистецтву гри на скрипці. І не одну годину. Ось тоді може і щось вийде...» Принципово в подібній ситуації є лиш одне – або ви володієте фахово тим чи іншим методом згідно з міжнародними стандартами, маючи при цьому відповідне обладнання, або ні! Також у всьому цивілізованому світі діє одне єдине правило – будь–який аналіз людини чи хворого він є однозначно ідентичним для будь–кого – чи то для лікаря, чи то для судової експертизи, чи, врешті, для самого хворого або його родичів. Аналіз є об’єктивним фактом для всіх – або його немає зовсім. Ось така загальна фахова інтерпретація любого аналізу в медичній практиці. Один і той же аналіз крові не може мати одну і ту ж параметрову змістову характеристику «в клінічних цілях», а «для слідства» – іншу!.. (по материалам сайта ProUA.com) Но, несмотря на эту критику, Проданчуку удалось выбить для своего института дополнительное финансирование для приобретения оборудования и получения международной аккредитации. Деньги были выделены целевым назначением для проведения лабораторного исследования диоксина в президентской крови. В 2005 году Минздрав в ответ на многочисленные запросы прессы о наличии в Украине лаборатории для определения диоксина в крови человека заявил, что Институт экогигиены и токсикологии не может проводить исследования содержания диоксинов в биологигических средах, в том числе и в крови и тканях человека. После этого в мае 2006 года Кабмин утвердил порядок использования бюджетных средств для реконструкции помещений существующего с 1988 года диоксинового центра и клиники Института экогигиены и токсикологии, а также закупки оборудования для этих медучреждений. В результате именно руководимый Проданчуком институт выиграл тендер как на проведение самой экспертизы, так и на закупку образцов диоксина в России, США и Британии. Официальный результат на выходе – почти нулевой. Отечественная экспертиза в сентябре 2007 года (то есть, спустя три года после отравления) установила, что ни британским, ни американским диоксином Ющенко не травили. Что касается российского яда, то, согласно заявлению Генпрокуратуры, закупить его образцов Украине так и не удалось. Такова официальная версия. Смеем предположить, что руководителю института, проводившего исследования, как впрочем и Генпрокуратуре, возбудившей против него (по другому поводу, конечно же!) уголовное дело, в диоксиновой истории может быть известно намного больше. Особенно если учесть последние заявления Давида Жвании о том, что никакого отравления Ющенко не было вовсе. Время этого заявления странным образом совпало (день в день!) с возбуждением уголовного дела и задержанием Проданчука, поставившего еще почти 3 года под сомнение саму возможность смертельного исхода от отравления диоксином. В расследовании этого дела примечательным является и факт недавней смерти одного из руководителей компании «Фокстрот» Владимира Шульги, которого пресса называла одним из свидетелей по делу Ющенко. И возвращаясь к прививочному скандалу, главную ответственность за который, ясное дело, должен нести главный санитарный врач страны. Можно ли исключать, что он был спровоцирован умышленно? Чтобы, например, «нейтрализовать» еще одного свидетеля в деле об отравлении нынешнего президента? Исключать и такой вариант нельзя. Особенно учитывая локальный характер массовых постпрививочных осложнений, пришедшихся в основном на Краматорск Донецкой области…
|
|
В Минздраве, погрязшем в скандале с прививками, последние выходные прошли под девизом «Спасай Проданчука».
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|