 |
|
|||||
|
|
ГЛАС ВОПИЮЩЕГО С ТРИБУНЫ Юрий Луценко не задал главного вопроса – Владимиру Леонидовичу…
«Ну, не о том он говорит, не о том…» Подозреваем, не одним нам пришла в голову такая досадная мысль во время сегодняшнего выступления Юрия Луценко в Верховной Раде. Очевидно, Юрий Витальевич, который считает себя молодым перспективным политиком (по крайней мере, в таком духе он высказывался сразу же после назначения его главой МВД в феврале 2005 года), несколько поторопился с такой самохарактеристикой. Именно потому он и предпочел выражаться в стиле «шантажа легкой степени», «бичуя» каких-то «Артемов Владимировичей» и «Николаев Васильевичей». Мол, не доводите до греха, уважаемые депутаты, а то вслух фамилии назову. Появление этих «эвфемизмов» не может оправдать ссылка на боязнь судебного преследования за распространение неправдивых сведений, ибо носители этих «оперативных кличек» легко угадываются. Можно предположить, что такая тактика была выбрана министром, ранее не особо стеснявшим себя в выражениях, по той простой причине, что он просто не верил, что в ВР при надобности легко найдется замена социалистам, которые на сей раз решили не пойти на поводу у «регионалов» и коммунистов. Откуда у г-на Луценко, обращающегося в гнусной среде украинских политиков не первый год, проклюнулась такая нерушимая вера в моральные качества «тимошенковцев» - нам неведомо. Но ясно одно: если б Юрий Витальевич всерьез допускал возможность своей отставки, то он бы выложил несколько иные козыри «из рукава». А так… Очередная попытка убедить словом тех, кого можно убедить лишь при помощи «материальных аргументов» - денег или паяльника. Или мало было опыта отставки Ющенко с поста премьер-министра в апреле 2001 года, когда ни одного разумного аргумента для такого решения никто из тогдашних парламентариев не привел? Кучма тогда верно сказал: претензий к Виктору Андреевичу нет, но общего языка он с нардепами не нашел. Понятно, что еще меньше шансов найти общий язык было у Луценко в нынешней ситуации. Попробуйте найти «общий язык», допустим, с Юрием Болдыревым – обрыдаетесь. Тем более – с главой следственной комиссии Владимиром Леонидовичем Сивковичем – кадровым офицером КГБ, который до сих пор гордится (да-да, именно гордится!) что имел удовольствие служить с президентом РФ Путиным в исчезнувшей с карты Европы ГДР. И уж если сегодня г-н Луценко несколько раз упоминал газетную заметку, послужившую поводом для разразившегося над ним «процесса», то мог бы привести еще одну газетную публикацию, которая имела самое непосредственное отношение к его оппоненту. Речь – о предсмертном письме известной украинской журналистки Марьяны Черной, покончившей с собой в конце 90-х годов прошлого века. После ее смерти письмо было опубликовано и содержало такое количество обвинений в адрес тогдашнего владельца телеканала СТБ Сивковича В.Л., что куда тому бедолаге Литвиненко, обвинившего «однополчанина» Сивковича Путина В.В. в своей смерти… В общем, сегодняшняя речь Юрия Луценко могла бы вполне стать «манифестом» новой политической силы. Но не стала. Судите сами (цитируем тенограмму сегодняшнего заседания Верховной Рады): «Шановний Олександре Олександровичу, шановні народні депутати! Враховуючи, що щойно внесли постанову про звернення до Прем’єр-міністра про моє відсторонення, я дозволю собі розповісти більше, ніж про публікацію в одній із українських газет. Я став першим цивільним Міністром внутрішніх справ України. Президент Ющенко в лютому минулого року поставив переді мною три основних завдання. Перше – очищення міліції. Друге – посилення боротьби із злочинністю і корупцією. Третє – припинення втручання МВС у політику та бізнес. Коротко доповім результати. Перше. За 2005-6-тий роки Департамент внутрішньої безпеки міліції порушив 594 в минулому і 581 справу, кримінальну справу відносно працівників органів внутрішніх справ. Це 85 відсотків справ, які чистили міліцію всі правоохоронні органи. Хочу нагадати, що до мене у 84-му таких справ було 186, а в 2003-му – 68. Це щодо чистки міліції нашими ж руками. В результаті 153 колишні працівники міліції тільки в цьому році засуджено до тюремного ув’язнення. Ще близько 400 – звільнено назавжди по дискредитуючим факторам. Друга позиція. Службові злочини. За минулий і поточний рік МВС виявило 1432 злочини економічного і посадового характеру на загальні збитки 30 млрд. грн. За нашими матеріалами, прокуратура, а тільки вона може притягнути до відповідальності, і це мав би знати пан Сівкович, що тільки вони можуть ловити за кордоном посадових осіб, так от, прокуратура порушила 1800 кримінальних справ. Серед викритих осіб більше 900 керівників органів влади і 700 депутатів. Хочу нагадати, що в попередніх роках такий облік взагалі не вівся. Але, як кажуть старожили, таких справ було не більше двох десятків. Бо всі мили свої руки. Хабарництво. Зафіксовано по хабарах за ці роки в 3 рази більше, ніж в попередній період керівників, в півтора раза більше службовців контролюючих органів, в два раза більше представників органів влади. До суду направлено 75 відсотків таких справ, розглянуто всього 30, а реально тюремні терміни отримало всього 40 осіб із тисячі! Третє. Ми радикально припиняємо бізнес схеми в МВС. Хочу нагадати тільки одне, я точно знаю, що замовники всіх публікацій в газеті „2000” це ті, хто організовував „волинський клондайк”, коли тисячі автомобілів не платили належні їм платежі до бюджету. Сьогодні ці люди розказують про зловживання міністра. І я хочу сказати, цього року в Україну завезено стільки ж автомобілів, скільки в 2006, але до бюджету надійшло на півтора мільярдів гривень більше. Це відповідь на всіх, хто шукає корупцію в діях міністра внутрішніх справ. Друга позиція. Друга позиція, за яку, надіюсь, поаплодують і з цього боку залу. Ми вперше провели чесні вибори, і міліція не стала зброєю в руках будь-якої політичної сили. Але, звичайно, я прекрасно розумію, що не це цікавить організаторів мого звіту. Вони розказують про хиби в статистиці. Наприклад, пан Сівкович розказав, що статистика в нас неправильна, бо ми не враховуємо злочини, що відносяться до компетенції СБУ. Щоб ви знали, їх всього 2 відсотка відносяться туди. Мало того, згідно постанови Кабміну я не маю права їх ввести в облік. Але це не цікавить організаторів. Я щоб довго не розказувати, роздав вам на руки матеріали, які свідчать, що по фактам публікацій в газеті „2000” для чого ви, шановні народні депутати, і створювали комісію, було перевірено Генеральною прокуратурою. У вас на руках їхні матеріали, в яких ви бачите абсолютно чітко: жоден факт непідтверджений. По трьох фактах, які прокуратура не дослідила до кінця, суди відмовили в порушенні кримінальних справ. Тому все, що робиться навколо перевірок публікацій в цій, з дозволу сказати, газеті є виключно бажання змінити керівництво внутрішніх справ України. Ви знаєте також, що Апеляційний київський суд визнав мене не винним у корупції, які намагався мені пришити донецький пришелец в Генеральну прокуратуру. Ви знаєте також, що, у вас є на руках висновки щодо заяви комітету пана Джиги, які також не підтверджуються і грубо фальсифікуються статистичні дані міністерства. Я зараз не буду зупинятися на тому, що казав Сівкович. Наприклад, про 900 якихось справ, 900 тисяч справ, які нібито закрила прокуратура. Ну, це абсолютно не відповідає жодній статистиці. Я можу, наприклад, сказати. Пишуть: 99 тисяч справ були закритті органами міліції, які відновила Генпрокуратура. Хочу доповісти, що таких справ згідно статистики, яку веде Генпрокуратура, за два роки 17 тисяч. Пане Сивковичу, тщатєльнєє нада підбирати тих, хто готує вам компру. Або інше. 16 тисяч справ Генпрокуратура відмінила, як незаконно порушені. Це фактично 16 тисяч сфальсифікованих справ, каже пан Сивкович. Хочу сказати, що з 1,5 мільйонів відмовних справ лише 13-14 тисяч ви їх відміняєте, це менше 1 відсотку. І це стабільне явище при будь-яких роках, при будь-якому керівництві міністерства. Але я не буду зараз тратити час на статистику, бо, очевидно, що зовсім не про це йшлося організаторами. Я не хотів іти в цей уряд. Але так вирішив Президент, і так погодився Прем`єр-міністр. Я сподівався на мирне співіснування двох систем на подолання політичних амбіцій хоча б на ниві боротьбі із злочинністю. Знаю, що більшість народних депутатів давно хочуть того ж. Але є реваншисти, які цього не дають, є люди, яким спиться важко вночі і не йметься вдень. Сьогодні вже дев’ята спроба усунути міністра, під чиїм керівництвом є 300 тисяч людей, які фактично не можуть спокійно виконувати покладені на них законом обов’язки. Але я знаю, хто хоче цього. Снаряди лягають все ближче, Євгене Петровичу. Вже зафіксували на хабарі для передачі секретарю Харківської міськради на 300 тисяч гривень. Немає можливості спокійно дерибанити гроші у конвертаційних центрах, Олександре Сергійовичу? 76 мільйонів на Луганщині закрили конвертів. Ніяк не вдається захопити „Озерку”, Миколо Васильовичу, хоча ви особисто інструктували організатора цього побоїща, які стріляли по міліціонерам, по своєму телефону? Земля Київщини не дає спати Тетяні Володимирівні? Сумки з мільйонами баксів не дають спокійно відпочивати Артему Володимировичу? Перечисляти далі? Можу. ( Ш у м у з а л і) Після засудження виконавців, які розстріляли керівника Азовського пароплавства, дехто тут боїться, що спитають про замовників. Підпільні гуральні ... питають, за що заплатили 50 тисяч, а до цих пір Хоменка не поміняли і Луценко не знятий. Чи не так, Артеме Миколайовичу? Так причетні до розкрадання коштів з Фонду держмайна, „Укразалізниці”, „Нафтогазу”, „Держрезерву” домовилися в генеральному могильку України, і справи зупинені. Але Луценку не йметься, він все питає: „Чому вони зупинені, на яких підставах і коли будуть відповідати ті, хто давав покази: я є членом злочинної організованого угрупування під керівництвом - і далі ідуть прізвища найвищих посадових осіб того Президента, якого ви підтримували? Тому головне: чесні вибори нікому із вас, шановні панове при владі, сьогодні вже не потрібні, люди розкусили ваше покращання життя вже сьогодні, яке вилізло їм злиднями, і том знову треба адмінресурс в МВС, я так розумію? Так що я прекрасно розумію – ці люди не дадуть спокійно працювати мені і чесним керівникам МВС. Тож рано чи пізно моє місце буде в опозиції. Але хочу розчарувати кукловодів: я не буду фактором розколу українських демократичних сил, і моя рука, протягнута Юлії Володимирівні і Роману Петровичу. Я впевнений, Олександре Олександровичу, що і ви будете з нами, бо разом ми точно переможемо».
|
|
Видимо, уверенность почти экс-министра внутренних дел Ю. Луценко в том, что его «рука, протянутая Юлии Владимировне», не позволит 18-ти «бютовцам» сдать его на радость Колесникову, обусловила то обстоятельство, что пафос в его прощальной речи перед парламентом заменил аргументы.
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|